До історії вищої сільськогосподарської освіти на Катеринославщині

На межі ХІХ–ХХ століть Катеринославська губернія перетворилась на один із економічно розвинутих регіонів Півдня Російської імперії, який демонстрував високу динаміку розвитку промислової інфраструктури. Індустріальне оновлення господарства регіону, виникнення нових галузей важкої промисловості зумовили суттєві зміни в соціальній структурі населення губернії. На тлі динамічного поступу важкої промисловості в сільському господарстві зберігались архаїчні виробничі та соціальні практики, що значно пригальмовували процес соціально-економічних перетворень у пореформеному селі.

Серйозною перешкодою на шляху загальної модернізації сільськогосподарського виробництва був хронічний брак фахівців із вищою аграрною освітою, ознайомлених із особливостями господарювання в степовій зоні, що унеможливлювало швидкий перехід більшості селянських і поміщицьких господарств на капіталістичні рейки аграрного виробництва, продукуючи його подальше відставання від провідних галузей промисловості.

У Катеринославській губернії в останні десятиліття ХІХ століття були закладені адміністративні підвалини для формування системи початкової та середньої сільськогосподарської освіти. Зокрема, в різних повітах губернії були створені й успішно функціонували початкові та середні навчальні заклади сільськогосподарської освіти: Гнєдінська нижча сільськогосподарська школа І розряду, Верхньодніпровська середня сільськогосподарська школа та інші. Проте, освітянська діяльність цих навчальних закладів не задовольняла зростаючі потреби аграрного виробництва з огляду на незначну кількість випускників і вузькопрофесійний характер їхньої фахової підготовки.

Доцільність нагального вирішення проблеми кадрового голоду в сільськогосподарській галузі неодноразово ставала предметом обговорення на різних рівнях і щаблях губернської адміністрації та земських органів місцевого самоврядування. В 1902 році постановою Катеринославських губернських земських зборів було прийнято рішення про необхідність організувати в губернії агрономічну службу, яка мала сприяти «покращенню та зміцненню загального стану сільського господарства та підвищенню реальної доходності землі».

Ініціаторами створення спеціалізованого сільськогосподарського вищого навчального закладу виступили чиновники губернської земської управи на чолі з її головою М.В. Родзянком, повітові та губернські земські гласні, які завдяки своїй професійній діяльності буди добре обізнані з реальним станом справ у сільськогосподарській галузі, передові кола науково-технічної інтелігенції Катеринослава, які усвідомлювали практичне значення сільськогосподарської освіти для подальшого поступу економічної системи регіону. Намагаючись розв’язати проблеми кадрового забезпечення сільськогосподарського виробництва кваліфікованими фахівцями, насамперед, агрономами, представники катеринославської губернської земської управи розробили докладний проєкт, до роботи над яким залучили відповідних експертів з освітньої справи.

Зокрема, чиновники губернської управи запросили до розробки проєкту відомого спеціаліста з неорганічної, фізичної й аналітичної хімії, випускника Санкт-Петербурзького та Казанського університетів, професора Катеринославського вищого гірничого училища Венедикта Вікторовича Курилова, який обіймав ще й посаду голови Катеринославського наукового товариства, що об’єднувало в своїх лавах провідних науковців, меценатів, адміністраторів, громадських і культурних діячів Катеринослава та губернії. Залучення професора В.В. Курилова до розробки проєкту було не випадковим. Венедикт Вікторович виконував обов’язки секретаря вищого гірничого училища з моменту його заснування в 1899 році й був добре обізнаним із адміністративними та законодавчими особливостями становлення цього навчального закладу, що певною мірою визначило його роль під час розробки проєкту організації навчального осередку вищої сільськогосподарської освіти.

В.В. Курилов не тільки надав земській управі опрацьовані ним статистичні та нормативні матеріали з організації вищого гірничого училища, але й ґрунтовно проаналізував науково-педагогічну діяльність вищих навчальних закладів сільськогосподарської освіти Російської імперії. Він також відзначив відсутність в їхній науково-дослідній роботі ґрунтовних розробок із проблем дослідження степової зони Півдня країни, що земські установи використали як один із головних аргументів на користь необхідності заснувати новий вищий навчальний заклад сільськогосподарської освіти в Катеринославі.

Результати діяльності Катеринославського Вищого гірничого училища, професорсько-викладацькому складу якого вдалося в стислі терміни організувати забезпечення гірничої та металургійної промисловості кваліфікованими управлінськими та технічними кадрами, стали  позитивним прикладом. Зрозуміло, що губернські чиновники намагалися не тільки використати набутий адміністративний і навчальний досвід підготовки спеціалістів для гірничої та металургійної галузі, але й адаптувати його для вирішення проблем сільського господарства.

При розробці проєкту в губернській земській управі чудово усвідомлювали, що створення самостійного вищого навчального закладу сільськогосподарського напрямку неможливе через хронічну нестачу фінансів і проблеми кадрового забезпечення. На початковому етапі планувалося відкриття лише сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому училищі. Це мало всі шанси на успіх, беручи до уваги наявну в училищі розгалужену навчально-виробничу інфраструктуру та кваліфікований професорсько-викладацький склад, здатний забезпечити викладання значної кількості загальноосвітніх курсів, що відразу вирішувало багато навчальних потреб відділення, особливо на перших курсах. Цей варіант не потребував значних капіталовкладень в будівництво навчальних корпусів, кабінетів і лабораторій. Автори проєкту брали до уваги і той факт, що гірниче училище, як і відповідні вищі навчальні заклади сільськогосподарської освіти імперії, підпорядковувалося міністерству землеробства та державного майна. Таким чином, відкриття нового відділення не потребувало значних фінансових і організаційних витрат на рівні профільного міністерства.

Запровадження вищої сільськогосподарської освіти переслідувало паралельно ще одну важливу мету – масову підготовку фахівців для повітових і губернських земських організацій, які на початку ХХ століття почали відчувати гострий брак управлінських кадрів, добре ознайомлених зі специфікою сільськогосподарського виробництва степової зони, адміністративного управління, організацією статистичної та фінансової справи, тощо. «Ті, хто закінчить курс в сільськогосподарському відділенні, завдяки цьому знайдуть використання своїх сил не тільки як спеціалісти-агрономи, але й можуть бути придатними взагалі для різноманітних посад на земській службі», – резюмували очільники земської губернської управи у своїй доповіді губернським земським зборам.

Оскільки мета відкриття нового сільськогосподарського відділення полягала у підготовці, в першу чергу, спеціалістів з агрономічного фаху, то матеріальна база нового навчального осередку за проєктом управи була орієнтована на комплексне забезпечення навчального процесу та науково-дослідної діяльності цієї освітньої спеціалізації. Перед земськими установами стояло масштабне завдання – створити потужну науково-дослідну та навчально-виробничу матеріально-технічну базу сільськогосподарського відділення.

Відповідно до проєкту, науково-дослідна база сільськогосподарського відділення складалася з кабінету ботаніки, фізіологічного відділення кабінету ботаніки, зоологічного кабінету, зоофізіологічної лабораторії, кабінету ґрунтознавства, лабораторії ґрунтознавства, механічного кабінету, лабораторії загального землеробства, окремих кабінетів приватного землеробства, загальної зоотехніки, ветеринарії, лісорозведення. Загальна площа 43-х нових кабінетів і науково-дослідних лабораторій майбутнього сільськогосподарського відділення за проєктом становила 425 квадратних сажнів. Загальна калькуляція будівництва навчальних і науково-дослідних споруд становила, за підрахунками губернської земської управи, 63 750 руб. У доповіді земському зібранню урядовцями губернської управи відзначалося, що загальна сума фінансових витрат на організацію сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому училищі фактично ледве перевищувала фінансові витрати на будівництво нижчої сільськогосподарської школи, загальна сума кошторису якої в 1903 році дорівнювала 56 770 руб.

При розробці проєкту організації сільськогосподарського відділення, В.В. Курилов взяв до уваги той факт, що в місті Катеринославі успішно функціонували різноманітні науко-просвітницькі установи та товариства, які мали у своєму розпорядженні певну матеріально-технічну базу, оригінальні природознавчі колекції, які використовували в просвітницьких цілях. Зокрема, в Катеринославі з 1902 року почав діяти краєзнавчий музей імені О. Поля в експозиції якого містилася багата колекція експонатів з ґрунтознавства, які вчений планував активно використовувати під час проведення лекцій, практичних і лабораторних занять із агрономії, агрономічної хімії та ґрунтознавства.

Оскільки ефективна підготовка спеціалістів з сільського господарства степової зони була неможлива без організації масштабної навчально-виробничої практики та наукової роботи, то у відповідності до земського проєкту передбачалося створення цілої низки спеціальних об’єктів науково-дослідницької та виробничої інфраструктури: експериментальних полів, технічних садів, теплиць, дослідної ферми.

Детально розробляючи проєкт майбутнього сільськогосподарського відділення, земські фахівці намагалися використати під його наукові та навчальні потреби, в першу чергу, наявні об’єкти інфраструктури Катеринослава, які розташовувалися поруч із гірничим училищем. Так, наприклад, для організації технічного саду було заплановано виділити територію Катерининського скверу, влаштованого навколо Преображенського собору. На цій ділянці передбачалося спорудження теплиць і оранжереї. Паралельно члени земської управи відзначали доцільність створення невеликого дослідного поля та технічного саду на частині території Потьомкінського саду (нині парк ім. Т.Г. Шевченка).

Певні адміністративні та фінансові труднощі викликало питання організації дослідницької ферми, оскільки її створення було пов’язане з необхідністю виділити в межах міста досить велику за площею ділянку землі, якої на той момент бракувало. Намагаючись комплексно розв’язати проблему, чиновники губернської земської управи запропонували використати землі, розташовані поруч із колонією для психічнохворих, яка підпорядковувалась місцевим земським установам. Цей план земства визначався невибагливою простотою та прагматизмом. Розробники проєкту запропонували придбати за кошти земства землю поруч із колонією для психічнохворих, на якій передбачалось облаштувати велике дослідне поле. Зрозуміло, що для розміщення відповідного сільськогосподарського реманенту та тяглової худоби дослідного поля на перших порах планувалося використовувати можливості наявної господарської інфраструктури колонії, що підспудно сприяло заощадженню коштів земства.

Вагоме місце в структурі земського проєкту посідали практичні питання, пов’язані з визначенням концептуальних засад організації навчального процесу, його кадрового та науково-методичного забезпечення. В.В. Курилов як профільний експерт із питань вищої освіти запропонував у навчальній роботі нового відділення використати існуючі навчальні програми та плани Московського землеробського інституту, що давало можливість уніфікувати навчальний процес у відповідності до наявних стандартів вищої сільськогосподарської освіти імперії. Зокрема, базовий курс сільськогосподарського відділення складався з викладання загальноосвітніх, спеціальних профільних і допоміжних дисциплін. До блоку загальноосвітніх дисциплін входили: фізика з метеорологією, неорганічна хімія, аналітична хімія, органічна хімія, мінералогія, геологія, ботаніка та фізіологія рослин, зоологія та фізіологія тварин.

Практичне використання наявного кадрового потенціалу гірничого училища дозволило розв’язати істотним чином більшу частину проблем, пов’язаних із організацією викладу загальноосвітніх дисциплін. За проєктом вченого нагальні освітні потреби відкриття нового сільськогосподарського відділення вимагали створити лише два профільні загальноосвітні навчальні підрозділи: кафедру ботаніки та кафедру зоології, що не потребувало значних фінансових витрат, як і запрошення восьми асистентів для проведення практичних занять зі студентами. Дещо іншою була загальна картина з організації навчання за профільними спеціальними сільськогосподарськими предметами, які визначали кваліфікаційний рівень майбутнього спеціаліста-аграрія. Так, у відповідності до проєкту В.В. Курилова планувалося створити чотири профільні навчальні підрозділи: кафедру загального та приватного землеробства, кафедру загальної та приватної зоотехніки; кафедру ґрунтознавства та сільськогосподарського хімічного аналізу, кафедру сільськогосподарської економіки. Заснування профільних сільськогосподарських кафедр з відповідними лабораторіями та кабінетами, в свою чергу, вимагало значних фінансових витрат із боку держави та земських установ з огляду на загальну вартість лабораторного, навчального устаткування, вкрай необхідного для повноцінного забезпечення навчального процесу.

Викладання допоміжних навчальних дисциплін: богослов’я, ентомології, бактеріології, геодезії, сільськогосподарського інженерного мистецтва, сільськогосподарських машин і знарядь, зоогігієни, ветеринарії, лісництва та лісорозведення, сільськогосподарського законознавства, сільськогосподарських технологій, основ політичної економії та статистики не потребувало створення спеціальних навчальних підрозділів. Забезпечити викладання цих предметів передбачалося шляхом запрошення окремих викладачів із провідних вищих сільськогосподарських навчальних закладів країни та викладачів вищого гірничого училища, які мали відповідну базову освіту та достатній кваліфікаційний рівень підготовки. Так, загальний кошторис викладання допоміжних дисциплін, за підрахунками В.В. Курилова, в сільськогосподарському відділенні становив лише 6 450 руб. Таким чином, активне залучення професорсько-викладацького складу вищого гірничого училища дозволяло заощаджувати значні матеріальні та фінансові ресурси держави та земських установ, створюючи необхідні умови для успішної реалізації цього освітнього проєкту.

Розбудова нового осередку вищої сільськогосподарської освіти була неможлива без детальної регламентації засад діяльності його адміністрації. Згідно з проєктом, в адміністративному відношенні сільськогосподарське відділення підпорядковувалося декану та раді професорів. Коло питань, яке підлягало веденню ради, визначалось на законодавчих підставах, закріплених у Положеннях про Вище гірниче училище. Всі господарські справи відділення розглядалися на господарчому комітеті училища. Загальне керівництво сільськогосподарським відділенням, як і адміністративний нагляд за студентами, здійснював би директор Катеринославського вищого гірничого училища.

Професорсько-викладацький штат сільськогосподарського відділення складався з декана, трьох ординарних професорів, трьох екстраординарних професорів, секретаря ради відділення, 12 асистентів, управителя ферми, управителя ботанічного саду. Наявної кількості представників професорсько-викладацького складу було цілком достатньо для забезпечення повноцінного викладання профільних сільськогосподарських дисциплін на сільськогосподарському відділенні.

Розробляючи комплексну програму адміністративних заходів із організації сільськогосподарського відділення, чиновники губернської земської управи керувалися, в першу чергу, прагматичними міркуваннями, які ставили за мету реалізацію державних пріоритетів в освітній галузі. Наочним свідченням цього є запропонована земцями система фінансового забезпечення створення нового освітнього осередку, яка з самого початку була орієнтована на заощадження державних коштів, їхнє раціональне використання у відповідності до нагальних освітніх потреб нового навчального підрозділу. Так, левова частка фінансових надходжень спрямовувалася на забезпечення спорудження й обладнання навчальних приміщень, науково-дослідних лабораторій і спеціалізованих кабінетів. Відкриття сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому інституті потребувало, за кошторисом губернської земської управи, лише 74 800 руб. Промовистим є той факт, що розроблена земством конструкція фінансової та адміністративної системи сільськогосподарського відділення при гірничому училищі дозволяла щорічно заощаджувати державній скарбниці близько 20 000 карбованців.

Розроблений чиновниками губернської земської управи на чолі з М.В. Родзянком і представниками науково-технічної інтелігенції міста проєкт організації сільськогосподарського відділення при гірничому училищі був покладений в основу доповіді, переданою на розгляд та затвердження губернських земських зборів. Звертаючись до губернських гласних, від позитивного голосування яких залежала доля вищої сільськогосподарської освіти в регіоні, члени управи відзначали: «Вигоди від такої постановки справи колосальні й важко тепер навіть передбачити обсяг того поштовху, який дасть започаткування сільськогосподарського відділення, що проєктується, розвитку та підняття врожайності наших полів, не кажучи вже про те, що молоді люди, які зростали у виключних умовах нашого клімату, з великою користю зуміють використати висновки чистої науки у відповідності до місцевих потреб та користі, ніж прийшлий елемент, який не знає й близько наших степів, наших суховіїв та бездощів’я».

Проєкт відкриття сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому училищі був розглянутий на засіданні чергової сесії губернських земських зборів 15 грудня 1903 року. Після докладного обговорення доповідь управи ухвалили губернські земські гласні. Під час розгляду доповіді вони дали доручення чиновникам губернської земської управи підготувати відповідне клопотання, в якому зазначалося, що губернське земство висловило повну та рішучу готовність взяти «матеріальну участь у даній справі».

Прийняте губернськими земськими зборами позитивне рішення дало старт наступному етапу адміністративної кампанії з організації вищої сільськогосподарської освіти в регіоні. Зокрема, проєкт було надано на розгляд і узгодження до вченої ради Катеринославського вищого гірничого училища, яка після відповідної дискусії схвалила його на своєму засіданні, висловивши згоду на відкриття нового навчального підрозділу. Узгоджений проєкт через катеринославського губернатора О.Б. Нейгарда був надісланий очільнику міністерства землеробства та землеустрою О.С. Єрмолову, який також висловив своє позитивне ставлення до запропонованих у проєкті адміністративних заходів губернського земства щодо створення нового навчального осередку вищої сільськогосподарської освіти. Проте, попри підтримку столичних чиновників, як з’ясувалося згодом, практична реалізація проєкту в 1904 році унеможливлювалася через об’єктивні перешкоди політичного та фінансового характеру – хронічний дефіцит коштів державної скарбниці, викликаний наслідками невдалої для країни російсько-японської війни (1904–1905 рр.). Фінансові утруднення, пов’язані з наповненням прибуткової частини державного кошторису імперії, стали вагомим аргументом для чиновників міністерства землеробства та землеустрою при обґрунтуванні відкласти розгляд створення сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому училищі до того часу, «коли державне казначейство вийде з теперішнього свого тяжкого стану». Вище зазначена позиція міністерства була викладена в спеціальному зверненні катеринославського губернатора О.Б. Нейгардта від 21 грудня 1904 року за №2364 губернським земським зборам, де зазначались фінансові та бюрократичні обставини, які унеможливлювали швидку реалізацію даного масштабного проєкту губернського земства.

Губернська земська управа впродовж 1904–1909 років не полишала надії на відкриття сільськогосподарського відділення при Катеринославському вищому гірничому училищі, надаючи за кожної нагоди відповідні клопотання до профільного міністерства та відповідних державних установ. Щоразу земські установи отримували від різних державних посадовців і установ найщиріші запевнення, що їхній проєкт буде реалізований за умови поліпшення фінансової ситуації в найближчому майбутньому. Поступове згортання земського проєкту з організації вищої сільськогосподарської освіти було детерміноване об’єктивними соціально-економічними та суспільно-політичними процесами, що відбувалися в соціально-економічній системі країни того періоду. Бурхливі події революції 1905–1907 років, які супроводжувалися масовими селянськими заворушеннями, аграрні перетворення столипінської реформи, активна переселенська політика держави – всі ці чинники прямо опосередковано зумовили певну трансформацію пріоритетів губернського земства у внутрішній соціально-економічній політиці, актуалізувавши розв’язання цілого спектру нагальних проблем пореформеного села: облаштування хутірських і відрубних господарств, раціоналізації системи аграрного виробництва, введення прогресивних агрокультурних методів господарювання. Впровадження у життя реформаційних перетворень в аграрному секторі економіки відсунули проблеми організації вищої сільськогосподарської освіти на другий, периферійний план адміністративної діяльності земських установ, що в кінцевому підсумку унеможливило реалізацію цього освітнього проєкту в губернії.

Фото ілюстративні матеріали з фонду ДОУНБ і відкритих інтернет-джерел